Текст песни Sidus Atrum - Коли Земля Кричала

Оригинальный текст песни Коли Земля Кричала

Із темряви затхлої,
Що кров століть поглина
Проклята, смердюча,
Прилізла шалена орда.
Розтоптані квіти
На душах невинних людських.
Згвалтовані діти
Їхній сміх назавжди затих.

Пекельним болем
Розтяте матері чрево,
Що породила
Гниле порочнеє древо.
Плоди його труєні
Жадобою лиха чужого,
Нема в них святого
Нічого.

Життів тисячі
Смерті до столу дали,
Катовані, шматовані
Під крики сліпої юрби.

Весну сплюндрували,
Кров’ю вівтар залили ,
Обжерлися плоті
Розпаду ниці боги.

Розірвані янголи,
Діти мої
Чи вас поховає хто
В ці березневі дні?
Розпаду й зла плоди,
Душі гнилі,
Поглину вас, пожеру
Згинете у пітьмі.
І підете в небуття
Навіки – віків
Ваш рід давно вже
Згорів!
Крові!
Крові ката жадає земля!